малі дзвінниці
На нашому сайті Ви можете прослухати красивішу музику дзвіночків та дзвонові дзвони...


Є спеціальні дослідники впливу звуків дзвону на організм людини, кампанологи. Вони стверджують, що під вспливом плавних, легких мелодій та розсіюючих увагу дзвонових ритмів, хронічні болі післе операцій та нездужання замітно знижуються.


Безумовно, в різних країнах дзвони мають свої особливості. Про це каже й само слово дзвін (на рос. „колокол”). Його етимологія сходить до староіндійського слова «kalakalas» — шум, крики. З грецької «калео» означає „оклик”. Давні латиняни казали «kalare» - кликати


Дзвін дзвонів завжди створює відчуття магічної сили, якоїсь чарівності та таємничості. Це враження створюється не стільки самим ударом в дзвін, скільки його гулом. Дзвони, які зіграли визначну роль в історії, слугували народові благодатною їжею для великої кількості чарівних легенд.


 
 
Легенди про дзвони
Дзвін дзвонів завжди створює відчуття магічної сили, якоїсь чарівності та таємничості. Це враження створюється не стільки самим ударом в дзвін, скільки його гулом. Вологодський літопис XVI віку каже про незвичайне таємниче явище: дзвони раптом самі загуділи. Багато хто чув цей гул, казали: „ В субботу в самую заутреню мнози слышали, что колоколы московские на площади звучали о себе тако, коли после звону звучат”. Це оповідання про мимовільний гул дзвонів без усілякого супроводжуючого його дзвону, викликає асоціацію з легендою про Китежські дзвони. Завдячуючи молитвам святої Февронії, Великий Китеж став невидимий, було лише чути гул Китежських дзвонів, але й вони були незримі. Гул цей почули татари, які прийшли захопити місто, а і з ними зрадник своїх співвітчизників, Гришко Кутерма. Надалі він сам попросив полонену Февронію закрити шапкою його вуха, щоб не чути цього гулу, який будив муки совісті.

Дзвони, які зіграли визначну роль в історії, слугували народові благодатною їжею для великої кількості чарівних легенд. Люди завжди співчувають слабким та пригноблюваним, які без провини понесли кару. Так і з дзвонами. Відома історія, наприклад, із Углічним дзвоном, який був висічений батогом та засланий в Сибір у місто Тобільск. В народі казали, що дзвін цього дзвону мав цілющі властивості, виліковував хворих дітей та дорослих. Віддання каже, що цей дзвін був диво твірним: „ Майже кожен день можна було почути глухий звук цього дзвону: це селянин, який забрався на дзвіницю, обмотує язик дзвону, декілька разів при цьому дзвонить, а воду уносять додому, як засіб проти дитячих хвороб”. Заслали цей дзвін, завчасно покаравши батогами, за те, що він оголосив про смерть цесаревича Димитра у 1593 році. На весь світ відомі валдайські дзвінкі дзвіночки. Про їх виникнення оповідає інша легенда – казка. Вона стверджує, що вони були зроблені з новгородського радного дзвону.

Іоан ІІІ після завоювання незалежного Новгороду, наказав радний дзвін зняти з Софійської дзвіниці та направити до Москви , щоб звучав одночасно з іншими руськими дзвонами та не сповіщав би більше про колишню вольницю. Але до Москви він так і не добрався. На одному з крутих схилів валдайських гір сани, на яких везли дзвін, перекинулись, налякані кони понеслись. Величезний дзвін зірвався з возу та, впав в глибокий яр, розбився вщент. Невідома сила перетворила безліч малих осколків в маленькі, дивно народжені дзвіночки. Місцеві мешканці бережливо зібрали їх та стали відливати по їх подібності свої власні, сповіщаючи про славу новгородської вольниці по всьому світі.

Є набагато правдивіше варіанти цієї легенди. Наприклад, один з них розповідає про те, що валдайські ковалі просто зібрали залишки радного дзвону та з низ відлили свої перші дзвіночки. Інші версії розповідають про досить конкретні персонажі - ковалі Фомі та мандрівнику Іоані : „ Радний дзвін, звалившись із гір, розбився на малі частини. Фома зібрав жменю осколків, відлив з них надзвичайно дзвінкий дзвоник. Цей дзвоник випрохав у коваля мандрівник Іоан, надів його собі на шию, та сівши верхом на свою тростину, облетів всю Русь, розносячи про вольницю новгородській та прославляючи коваля Фому”.

Не лише в християнському світі відомі дзвони. На сході існували свої легенди, які пов`язані з ними. Наприклад, на Туреччині є повір`я, що дзвін дзвонів турбує спокій душ померлих, що витають. Після захвату та розорення Константинополя в 1452 році, турки, скоріш за все, через релігійні незгоди знищили майже всі візантійські дзвони, за виключенням декількох, що знаходяться у віддалених монастирях Палестини та Сирії.