малі дзвінниці
На нашому сайті Ви можете прослухати красивішу музику дзвіночків та дзвонові дзвони...


Є спеціальні дослідники впливу звуків дзвону на організм людини, кампанологи. Вони стверджують, що під вспливом плавних, легких мелодій та розсіюючих увагу дзвонових ритмів, хронічні болі післе операцій та нездужання замітно знижуються.


Безумовно, в різних країнах дзвони мають свої особливості. Про це каже й само слово дзвін (на рос. „колокол”). Його етимологія сходить до староіндійського слова «kalakalas» — шум, крики. З грецької «калео» означає „оклик”. Давні латиняни казали «kalare» - кликати


Дзвін дзвонів завжди створює відчуття магічної сили, якоїсь чарівності та таємничості. Це враження створюється не стільки самим ударом в дзвін, скільки його гулом. Дзвони, які зіграли визначну роль в історії, слугували народові благодатною їжею для великої кількості чарівних легенд.


 
 
З глибини століть
Навіть вченим точно не відомо яким чином, якими дорогами потрапив західноєвропейський звичай дзвонити в дзвони на Русі. Деякі вважають, що в розповсюдженні дзвонів, роль посередників зіграли західні слов`яни, за думкою яких, російське дзвонове мистецтво було перейнято у балтійських німців.

Старовинна слов`янська традиція дзвонового дзвону йде далеко в минуле. Арабський письменник Аль - Масуді писав у своєму творі „Промивальні золоту та родовища самоцвітів з подарунками благородним царям та людям знання” в середині Х віку: „Слов`яни поділяються на багато народів; деякі з них суть християни ... Вони мають багато міст, а також церкви, де навішують дзвони, в які б`ють молотом, подібно до того, як у нас християни б`ють дерев`яним калаталом по дошці”.

Істотні відмінності в самому способі дзвону на Заході та на Сході. Лише на початку їх появи на Русі дзвони називали „язикові”. Язик коло кола – це його найважніша частина, саме за допомогою ударів язиком по куполу дзвону з'являвся звук. Потрібно відмітити , що лише такий спосіб дозволяє створити різні складні ритмічні малюнки. Західна традиція пропонує протилежний метод: звук дзвону утворюється розгойдуванням його корпусу, який ударяється об язик. Таке пасивне положення язика у співвідношенні до корпусу дзвона й визначає своєрідний характер звучання західних дзвонів. В ньому чутні лише зміни тембру, але без тієї великої могутності, на яку спроможний язиковий дзвін. Системою ударів язика об корпус створюються сильні, яскраві, дзвонові дзвони, які проймають душу, мелодії, гармонії, ритми. Різноманіття дзвоніння маленьких дзвіночків надають всьому звучанню особливий святковий, надихаючий на добру справу. Особливо характерно це в епоху бароко, XVII—XVIII віках. В цей час найбільш широке розповсюдження отримали маленькі дзвіночки. З цього часу дзвони становляться усе більш прикрашеними.

Важко сказати, чому саме язиковий спосіб став використовуватись на Русі. Але одним з його переваг такого дзвону полягає в ще й в тому, що розгойдування одного лише ящика, а не корпусу дзвону, не призводить настільки вираженого руйнівного ефекту на башту, де підвішується дзвін, що дає можливість відливати та встановлювати дзвони найбільших розмірів. Слідкування західної традиції в середньовічний період призвело до того, що одразу з язиковим у нас використовувався також дзвін, який витягують шляхом розгойдування корпусу дзвону. Дзвін відноситься до найдавніших музичних інструментів в світі. Безумовно, в різних країнах дзвони мають свої особливості. Про це каже й само слово дзвін (на рос. „колокол”). Його етимологія сходить до староіндійського слова «kalakalas» — шум, крики. З грецької «калео» означає „оклик”. Давні латиняни казали «kalare» - кликати. Узагальнивши все це, отримаємо першу функцію дзвону – кликати, оповістити.

Можна подумати, що дзвони з`явились на Русі разом з християнською вірою. Але це не зовсім вірне ствердження. На широкій території СНД на розкопках давніх поселень нерідко знаходять маленькі дзвіночки. Археологи викопують їх з давніх могил та курганів. Вони свідчать про те, що ще в дохристиянські часи малі дзвіночки використовувались в побуті слов`ян, але яке їх призначення, вчені лише здогадуються. Однією з пропозицій, яку висловив М. Фіндзейн, є те, що дзвіночки з курганів були одними з перших атрибутів богослужбового культу, подібно до того, що і в наш час використовують шамани.

На розкопках, поблизу від м. Нікополь, в могилі були знайдені 42 бронзових дзвіночка. У деяких навіть збереглись частини язиків та ланцюжків, зі які дзвіночки підвішувались до одягу. Знайдені дзвіночки мають різну форму, у деяких виявлені прорізі в корпусі. Подібні дзвіночки вчені знаходять скрізь, навіть у Сибіру.