малі дзвінниці
На нашому сайті Ви можете прослухати красивішу музику дзвіночків та дзвонові дзвони...


Є спеціальні дослідники впливу звуків дзвону на організм людини, кампанологи. Вони стверджують, що під вспливом плавних, легких мелодій та розсіюючих увагу дзвонових ритмів, хронічні болі післе операцій та нездужання замітно знижуються.


Безумовно, в різних країнах дзвони мають свої особливості. Про це каже й само слово дзвін (на рос. „колокол”). Його етимологія сходить до староіндійського слова «kalakalas» — шум, крики. З грецької «калео» означає „оклик”. Давні латиняни казали «kalare» - кликати


Дзвін дзвонів завжди створює відчуття магічної сили, якоїсь чарівності та таємничості. Це враження створюється не стільки самим ударом в дзвін, скільки його гулом. Дзвони, які зіграли визначну роль в історії, слугували народові благодатною їжею для великої кількості чарівних легенд.


 
 
Мистецтво литва
Мистецтво литва Ні для кого не є секретом, що дзвони на Русі відомі дуже давно. Літописи доносять до нас згадки про литво дзвонів, їх відновлення, великі пожежі, під час яких дзвонова мідь плавилась, як смола. Це все достатньо вагоме свідчення великого значення дзвонів на Русі. І в наші дні ми знаємо імена багатьох майстрів - ливарників, які відлиті на поверхні дзвонів. Новгородські літописи XVI віку містять відомості і про дзвонарів того часу. Царствена книга демонструє чудову мініатюру , на якій зображено литво дзвона, точніше, найважливіший момент дзвоноливарної справи – заливка металу у форму. На передньому плані ми бачимо 2 жолоба , по яких тече рідкий метал, на задньому плані художник зобразив вже відлитий дзвін , в який дзвонить дзвонар. В кожного майстра по відливанню дзвонів багато своїх секретів. Адже для того, щоб дзвін добре звучав, майстер повинен володіти найскладнішою технікою відливки, дотримати пропорції, знати точний склад сплаву.

Зрозуміло, що без наукових знань тут не обійшлось. Практично першим хто розглядав дзвін з технічної точки зору, був ростовський протоієрей Аристарх Олександрович Ізраілев. Його послідовник, великий знавець дзвонів та звоноливарного мистецтва М. Олов`яшников стверджує, що в своїх розрахунках протоієрей керувався тими ж практичними рішеннями, що й інші російські майстри, побудувавши наукову схему профілю дзвону, а також звукову теорію. Можна казати, що він першим дав можливість російським ливарникам розглядати дзвін ще й як музичний інструмент, ознайомив їх з теорією звука, про яку майстри за недоліком освіти не мали ніякого уявлення. Потрібно відмітити, чогось нового в побудові профілю дзвону протоієрей Ізраілев не вніс, а гармонічності дзвону та правильності звуку всього досягав лише підточуванням дзвону – роботою хоча й кропіткою, але не завжди тією, яка веде до мети.

Так в чому ж все – таки велика таємниця цього своєрідного, магнетичного, майже магічного звучання дзвону? Яка філологічна причина досить сильного, відмінного від інших музичних інструментів дії на людину? На ці питання поки що не існує прямої та достовірної відповіді. Деякі дослідники вважають, що це пояснюється неповторними, оригінальними акустичними властивостями.

Головна відмінність дзвону від будь-якого іншого інструмента полягає в тому, що часткові тони дзвону не дають гармонічну послідовність звуку, як в інших інструментах, а напроти, дають власну послідовність. Ці часткові тони натуральні, а часткові тони інших музичних інструментів темперовані, тобто відповідають тимчасовій шкалі. Саме тому частота призвуків дзвону відмінна від частоти відповідних нот темперованої шкали. Для створення благозвучного та багатого відтінку будь - якого дзвонового звучання необхідні всі часткові тони. Навіть якщо деякі з них не чути, а деякі є негармонійними , жоден не може бути усунений без повної заміни тембру.

Справжній майстер завжди володіє секретом складу дзвонової бронзи бо метал має не менш важливе значення ніж форма , значення для звучання дзвону. Загальна назва дзвонової бронзи означає декілька пропорцій меді з оловом, переважним металом у цьому сплаві є саме мідь. Мідь та олово можуть складатися в різних пропорціях, але для відливки якісних дзвонів застосовуються лише визначений майстром сплав.

Зокрема основних складових частин міді та олова в бронзових відливках завжди можна відкрити наявність домішків, які з`являються або через недостатню чистки сировини для литва, або введені в сплав для надання йому спеціальних властивостей. В якості примі сей можуть бути залізо, марганець, нікель, свинець, цинк, фосфор, миш`як, сірка або сурма.

Наближене співвідношення в дзвоновій бронзі складає на 80 частин міді 20 частин олова. До неї, як і будь-якого матеріалу в виробництві, пред`являються високі вимоги: видавати при ударі повне та чисте звучання, мати достатню жорсткість. Якісний дзвоновий метал повинен бути цілісним, із дрібнозернистим надломом, сірувато - білого кольору.

Потрібно відмітити, що секрети виготовлення бережливо зберігались майстрами - ливарниками, передавали їх лише найкращим учням. Тому сьогодні ми намагаємось слідкувати найкращим прикладам дзвоноливарного мистецтва в роботі із сучасними зразками.