малі дзвінниці
На нашому сайті Ви можете прослухати красивішу музику дзвіночків та дзвонові дзвони...


Є спеціальні дослідники впливу звуків дзвону на організм людини, кампанологи. Вони стверджують, що під вспливом плавних, легких мелодій та розсіюючих увагу дзвонових ритмів, хронічні болі післе операцій та нездужання замітно знижуються.


Безумовно, в різних країнах дзвони мають свої особливості. Про це каже й само слово дзвін (на рос. „колокол”). Його етимологія сходить до староіндійського слова «kalakalas» — шум, крики. З грецької «калео» означає „оклик”. Давні латиняни казали «kalare» - кликати


Дзвін дзвонів завжди створює відчуття магічної сили, якоїсь чарівності та таємничості. Це враження створюється не стільки самим ударом в дзвін, скільки його гулом. Дзвони, які зіграли визначну роль в історії, слугували народові благодатною їжею для великої кількості чарівних легенд.


 
 
ПРО ДЗВОНИ
колокольчикЛитво дзвонів – тривалий та трудомісткий процес. Саме тому на Русі дзвони „олюднювалися” : назви різних частин дзвона перекликаються з назвами частин людського тіла - язик, губа, вуха, плече, корона. Як і людей дзвони хрестили, їм давали власні імена. Бували і такі випадки, що і відносились до них, як до живих людей – за провину могли покарати, висікти, заслати в заслання. Наприклад, першим таким засланим дзвоном був углицький дзвін, в який дзвонили сповіщаючи про смерть царевича Дмитра в 1593 р. Як це не дивно звучить, але за таку „провину” дзвін був висічений та засланий разом із мешканцями міста в Сибір. Можна лише поспівчувати дзвону, адже покаранням йому стало виривання язика. В наші дні цей засланець перебуває в музеї міста Угліч.

Цікавий факт: на Заході була розповсюджена дзвонова молитва. Це справжнісінька присяга, яка закріплена дзвоновим дзвоном. Люди вірили, що ця присяга нездоланна, та того, що переступив її чекає найстрашніша доля. Подумати лише: дзвонову клятву давали частіше та цінували вище ніж клятву на Біблії. В деяких європейських містах існувало сурове правило, яке забороняло судочинство без дзвонового дзвона за всіма карними справами, які пов` язані із вбивствами. Так і в нас давалась в деяких випадках давалося публічна очисна присяга під час дзвонового дзвона, вона називалась „василівською” . „Ходити під дзвонами” – казали про цю клятву, яку давали відповідачі, якщо не було жодних доказів для виправдання. Присяга ця обов`язково проходила в церкві при дзвоновому дзвоні та була публічною. „Хоч би при дзвоновому дзвоні піду під присягу ”- каже російське прислів`я. Вона-то й відображає старий звичай - стояти під дзвонами під час клятви.

Таким чином, дзвоновий дзвін став не лише атрибутом церковних та державних церемоніалів, але і їх найкращою прикрасою. Велика краса та потужність звучання дзвонів! Вони зробили дзвоновий дзвін символом освітлення подій , укладення юридичних актів, немов підпис або печать. Люди насолоджувались прекрасним звучанням дзвонових дзвонів Софійського собору та старого Юр`ївського монастиря . Безумовно, серед них виділявся новгородський радний дзвін, який став символом свободи та незалежності Новгородської республіки. Історики повідомляють нас, що розквіт ради як політичного інституту Київської Русі прийшовся на другу половину XI та XII віки.

Більшість новгородських літописів розповідають, як дзвонили в радний дзвін по різним приводам в XIII віці, що свідчить про різновид його використання.

Радний дзвін скликав новгородців зібратись для вирішення державних проблем спільнотою, всенародно, голосно. „Радний”, „вічний” дзвін був символом новгородської вільності та політичної незалежності. Коли Новгород був захоплений Іоаном ІІІ та позбувся колишньої незалежності, радний дзвін був привезений в Москву, де повішений разом з іншими.

Один з літописів каже: „Отселе вечевому колоколу в нашей отчине в Великом Нове граде не быти... Не быти в Великом Новегороде ни посаднику, ни тысяцкому, ни вечю не быти; и вечныи колокол свезоша на Москву” .

В оповіданні про Куликову битву розповідається про новгородські війська, які вийшли на бій з Мамаєм. В цьому літературному витворі вони невід`ємні від своїх дзвонів. Тут дзвони виступають символом незалежності та непереможності: „Звонят колокола вечные в великом Новегороде, стоят мужи новгородцы у святой Софии”.